спочатку
несміливо проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний
простір.
К.
Ціолковський
Людина завжди прагнула пізнати незвідане. Космос — такий близький і водночас далекий — завжди вабив людей. Що там, на зірках? Наскільки вони далеко? Які за розміром? Як впливають на наше життя? Чи видно з зірок Землю? Яка Земля з космосу? Чи безмежний Всесвіт? І чи самотні ми у Всесвіті? А якщо ще десь є життя, то чи можемо ми спілкуватися? Які вони, жителі інших планет?
Не даремно так багато науково-фантастичних творів написано про відкриття таємниць космосу і так багато вчених та інженерів присвятили своє життя пізнанню космічної далечини.
І не одразу люди зрозуміли: космос не можна підкорити, його можна тільки намагатися якомога глибше пізнати, щоб використовувати ці знання на благо — людей, природи, Землі.
Проблемне запитання: Яке значення для людини має дослідження і використання Космосу сьогодні у світі.
Групи працювали над питаннями:
1. Початок космічної ери.
2.
Людина
в космосі.
3
. Дослідження небесних тіл із Землі.
4.
Дослідження
небесних тіл з космосу.
5. Вивчення Землі з космосу
6. Пошуки
нових планет.
7. Космічні
прогнози.
Кожен учень на А-4 готує прикріплює на стіну проекту цікаву інформацію про Всесвіт
На уроці розглянули 1. Астрономія – наука, що вивчає Всесвіт 2. Уявлення людини про Всесвіт у стародавні часи. 3. Моделі системи світу. 4.
Методи та засоби астрономічних спостережень.
5. Ера космонавтики.
Домашнє завдання
1. Опрацювати §§ 23.
2. Підготуватися до КР №1.
Додаткова інформація
Здавніхчасів, спостерігаючизанебом, людивикористовувалирізніпростівимірювальніприлади, якідозволяливизначитимісцерозташуванняічасперебуваннятілнанебосхилі. Найпершим і найпростішим приладом
був гномон. Він складався зі стрижня, установленого на горизонтальному
майданчику. Спостерігаючи за довжиною та напрямком тіні стрижня, можна було
визначити висоту Сонця й інші астрономічні дані.
Пізніше
були сконструйовані квадрант, за допомогою якого вимірювали кути між зорями, та
астролябія — прилад, за допомогою якого визначали висоту зір над горизонтом.
Перший прилад, що збільшував зображення в 30 разів, сконструював італійський
професор астрономії та математики Галілео
Галілей у 1609 році. Це телескоп, назва якого означає «далеко дивлюсь». За
допомогою цього приладу вчений побачив у десятки разів більше зір, ніж
неозброєним оком, виявив, що Молочний (Чумацький) Шлях — це скупчення
незліченної кількості зір, відкрив чотири супутники Юпітера та виявив плями на
Сонці, розглянув поверхню Місяця та багато інших небесних тіл.
З того часу головним методом астрономії
залишається спостереження. Його головними супутниками є закони фізики та
надсучасні математичні розрахунки.
На уроці розглянули 1. Що таке Всесвіт. 2. Складові Всесвіту та їх розташування. 3. Розширення Всесвіту. 4. Людина і Всесвіт.
Домашнє завдання
1. Опрацювати § 22.
Під Всесвітом розуміють нескінченну кількість небесних
тіл та їх систем, що рухаються і розвивався у безмежному просторі. Тобто, це
весь світ, що нас оточує.
Астрономія вивчає небесні тіла, які розташовані за межами Землі, їхню будову, походження та взаємодію між собою.
- Основний метод в астрономії — спостереження.
- Для дослідження небесних тіл використовують різноманітні прилади та пристрої
Група 4– Міжзоряне середовище. Галактики — це гігантські зоряні острови, до складу яких вхо-
дять зорі, зоряні скупчення, туманності, міжзоряний газ і пил. Кількість зір у галактиці варіює від 10 мільйонів до кількох трильйонів. Наша Галактика настільки величезна, що світлу потрібно більше, ніж 100 тисяч років, щоб зі швидкістю 300 000 км/с перетнути
її від краю до краю. Якби ми спробували надіслати повідомлення
гіпотетичній істоті, яка проживає поблизу центра нашої Галактики,
то відповідь одержали б не раніше ніж через 60 тисяч років. 1. Чи можемо ми спостерігати галактики неозброєним оком? 2. Які типи галактик розрізняють сучасні астрономи? 4. Чи рухаються галактики? 5. Які галактики є нашими найближчими «сусідами» у космічному
просторі?
Базові
поняття та терміни:галактика, Туманність Андромеди, Магелланові Хмари, квазари.
Домашнє завдання
1. Опрацювати § 18 (прочитати), дати усні відповіді на питання 1 – 4 на с. 80. 2. Підготуватися до захисту міні-проекту "Світ галактик". Завдання для груп: зібрати інформацію, обговорити результати свого дослідження, сформулювати висновки та створити освітній продукт (форму представлення обирає група).
Група 1–Спіральні галактики.
Група 2 – Еліптичні галактики.
Група 3 – Галактики неправильної форми. Група 4 – Міжзоряне середовище. !!! Кожен учень на А-4 готує одну цікаву інформацію з даної теми. Запам'ятайте:
Галактика
– це велика зоряна система, що складається із зір, зоряних скупчень, пилових і газових
туманностей, розсіяного газу і пилу. Галактика, в перекладі з грецької мови – молоко. Назва нашої Галактики – Молочний
Шлях, українська народна назва – Чумацький Шлях.
Галактики різноманітні
за своїми розмірами: масивні і маломасивні, зовнішнім виглядом:молодіістарі,та хімічнимскладом:відносним вмістом хімічних елементів важче гелію. Різниця між
галактиками різних типів пояснюється як різними умовами формування, так і еволюційними
змінами, що відбулися за мільярди років їхнього життя.
Сонячна система
складається із власне Сонця, восьми великих планет та з численної кількості
супутників і дрібних небесних тіл. Також до її складу входять понад 100 тисяч
астероїдів та близько 1000 комет.
Вважається, що вся Сонячна система виникла 4,5
млрд. років тому з газопилової області. Сонячна система складається з трьох
великих областей. До першої (групи планет земного типу) належать 4 кам’янисті
внутрішні планети – Меркурій, Венера, Земля, Марс. Пояс астероїдів відмежовує
їх від 4 гігантських зовнішніх газових планет (Юпітера, Сатурна, Урану і
Нептуна). Плутон не належить до жодної з цих груп. Він знаходиться за межами
орбіти Нептуна у великій області, де розсіяні малі холодні світи, до яких, крім
Плутона, входять і льодяні комети.
Усі планети обертаються навколо Сонця в одному
напрямку по орбітах, близьких до колових. Площини обертання планет Сонячної
системи майже співпадають. Середня швидкість руху планет по орбітах зростає з
наближенням до Сонця. У Меркурія, планети, що найближче знаходиться до Сонця,
орбітальна швидкість руху складає 47,8 км/с, Венери - 35, Землі - 29,7, Марса -
24,1, Плутона - 4,7. Відстані планет від Сонця вимірюються в астрономічних
одиницях (одна астрономічна одиниця дорівнює середній відстані між Землею і
Сонцем, це приблизно 149,6 млн.км). Планети обертаються навколо своїх осей за
напрямком, що збігається з напрямком обертання Сонця (виняток становлять Венера
та Уран), але з різними швидкостями. Земля здійснює повний оберт навколо осі за
23 год. 56 хв., 4 с., Меркурій - приблизно за 59 земних діб. Період обертання
Марса є близьким до Землі і складає 24 год. 37 хв., 23 с., Венера обертається
за 243 земних доби.
Різні діаметри планет та їхня відстань до Сонця
зумовлюють відмінності у масі, будові їхніх поверхонь і надр, густині речовин,
їхньому фізичному стані, складі і щільності планетних атмосфер. Неоднакова
відстань планет до Сонця впливає на тривалість їхнього року і швидкість
орбітального руху. Різною є і тривалість доби на планетах.
Згідно рішення Міжнародного астрономічного союзу
(МАС) від 24.08.2006, зменшено кількість планет до 8 (Меркурій, Венера, Земля,
Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун); також створено клас карликових планет, до
яких було віднесено 3 космічні об'єкти - Церера, Плутон, Еріда (Ксена,
транснептуновий об'єкт 2003 UB313).
24 серпня в Празі пройшло історичне засідання
генеральної асамблеї Міжнародного астрономічного союзу. Одним з головних питань
в його порядку денному було голосування за визначення планети. Спочатку було
запропоноване визначення, згідно якому число планет могло збільшитися спочатку
до дванадцяти, а далі, можливо, і до декількох десятків. Проте це викликало
серйозну критику, і в результаті на голосування було винесено визначення, що
скорочує число планет Сонячної системи до восьми. Воно і було прийнято.
Отже, планета це:
1) небесне тіло, що обертається навколо Сонця;
2) тіло, яке має достатню масу для підтримки
приблизно кулястої форми;
3) тіло, що очистило простір поблизу своєї орбіти.