Урок 35. Способи зображення Землі. Масштаб

Карта  і глобус— це книга,

 читати її можуть тільки ті, 

хто вивчив азбуку цієї книги.

На уроці розглянули 
1. Що таке масштаб.
2. Види масштабу.
3. Способи зображення Землі.
4. Глобус. Основні точки та лінії на глобусі.
5. Географічні карти, їх види та особливості.
6. Поняття про атласи.
7. Переваги і недоліки плану, карти та глобусу в зображенні земної поверхні.

Отже, на уроці розглянули найбільш точні й наочні способи зображення земної поверхні.

Домашнє завдання: опрацювати § 27.

 Бажаючим:

     скласти сенкан ,,Глобус“;
Відео: Глобус


Запам'ятайте:

  Глобус - об’ємна куляста модель, зменшена копія Землі з нанесеними на ній зображеннями. Усі зображення виконано з дотриманням масштабу. Глобус - це єдиний спосіб зображення Землі, який правильно передає її форму.

 Географічна карта, або мапа, - зображення Землі чи окремих територій земної поверхні на площині за допомогою умовних знаків у масштабі.

  Атлас - зібрання карт, що мають спільне призначення. 

  Масштаб — це міра зменшення  відстаней на місцевості під час зображення їх на глобусі, карті або плані.

Цікава інформація

Історія винаходу першого глобуса
Хто створив перший глобус

  ·                      Походження слова «карта» пов’язують зі словом cartes – папір. Це слово спочатку використовувалось в Португалії, звідти потрапило до Іспанії та Італії. Латинське слово carta, розповсюджене у всіх романських мовах, походить від грецького «папір».

·                     Найдавнішою картографічною пам’яткою на території України є малюнок на уламку бивня мамонта – доісторична «Межиріч – карта». Його було знайдено в 1966 р. біля с. Межиріч Канівського району Черкаської області.

·                     Цікавою пам’яткою картографії є зображення південної частини України на щиті римського воїна, який було знайдено в місцевості Дуре Європос на р.Євфрат.

·                     Для виготовлення своїх карт ескімоси Гренландії використовували деревину. З брусків вирізали рельєфні зображення, які передавали обриси дуже розчленованого узбережжя Гренландії з його фіордами, островами, горами та льодовиками.

·                     Карти мешканців Маршаллових островів не мають аналогів в історії розвитку картографії. Ці карти виготовлені з довгих жорстких пальмових волокон, перев’язаних тонкими кокосовими волокнами. На перетині волокон розміщувалися мушлі ( раковини), які позначали острови. Волокна передають характер морських течій та гребенів, що виникають під дією припливів та прибою. Саме висота та структура океанічних гребенів важлива для плавання серед безлічі острові та проток. Інші волокна позначають відстань, з якої можна побачити острів.

·                     У Давньому Єгипті високого розвитку дістало мистецтво поділу та обліку земель ( кадастр), адже щорічні розливи Нілу змивало позначки меж ділянок. Тому їх доводилося знову позначати на місцевості за кадастровими планами.

·                     Китайці раніше за європейців почали використовувати компас, гномон, водяний рівень та нівелір. Перші карти в Китаї з’являються вже у 2000 р. до н.е. До 1125р. до н.е. в китайців уже існувала карта всього царства, яка базувалась на багаторічній копіткій праці з використанням астрономічних методів. У ці роки активно використовувалися тематичні карти природних ресурсів (лісів, річок тощо), адміністративні, шляхи сполучення  (карти поштових шляхів) та кадастрові плани.

·                     Карти згадуються у Біблії. Там сказано: «І ти , сину людський, візьми собі цеглину і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим». Тут, ймовірно, йдеться про карту на глиняних табличках (своєрідній пласкій цеглині); такі зображення добре відомі історикам.

·                     Починаючи з пізнього середньовіччя прикрасою європейських карт займалися справжні художники. Карти оздоблювалися гербами правлячих домів, мисливськими та батальними сценами, кораблями, казковими тваринами. Такі карти завдяки високій цінності часто прикрашали кімнати поважних громадян.

·                     Довжину будь-якого об’єкта на карті можна виміряти з точністю не більше 0,1 мм. Це так звана гранична графічна точність, яка відповідає товщині тонкої лінії або діаметру отвору, що залишає гостра голка циркуля – вимірювача. На детальному плані місцевості в масштабі 1:100 відстань між двома пунктами можна виміряти з точністю 10см, а на карті 1:10000000 доведеться задовольнитися точністю лише до 10 км – точніше ніяк не вдасться.