Світ величезний і цікавий.
Актовський каньйон вважається одним з чудес України.
Актовський каньйон розташований на річці Мертвовод, яка, вважається, носить таку назву через вміст в воді сірководню. Але це суворе геологічне пояснення, а є й інші – романтичні, які йдуть в глиб століть.
Це – Вознесенський район. Неподалік від села Актово, яке дало назву каньйону, є абсолютно дивовижні місця. Вони добре відомі любителям екстремального відпочинку, скелелазам, шанувальникам гір. І хоча скелі тут не дуже високі – до 125 метрів, невимовна краса і незвичність цих, здавалося б, степових місць вражає тих, хто приїжджає сюди вперше. Про Актовський каньйон знають в Європі. Дослідники говорять, що гранітно-базальтові скелі утворилися точно в той же час, коли і величні каньйони Північної Америки. Тут повною мірою можна відчути велич природи, побачити цікаву гру світла і тіні, доторкнутися до давньої історії.
Річка Мертвовод – це ліва притока Південного Бугу. Місця, за якими вона протікає, вражаючі за красою, унікальні в геологічному відношенні і понівечені людиною. Історики та краєзнавці стверджують, що багато століть тому річка Мертвовод була судноплавною рікою, а легенди свідчать, що по ній проводжали в останню путь своїх царів скіфи. Є й інше тлумачення досить зловісній назві: вода в річці стала мертвою від страшного бою запорозьких козаків з турками, коли тіла заповнили все русло річки… Безліч легенд розповідають у цьому краю, який зумів зберегти первозданність в безпосередній близькості до людини. Каньйони, схожі на Актовський, є в Черкаській області, в Подністров’ї. Кожен з них має власну родзинку і незвичайність. Актовський каньйон – явно містичне місце. Навіть назва річки – Мертвовод, йде кудись углиб століть. Кажуть, що ще Геродот згадував цю річку в своїх працях, називаючи її Крініпікрос – «Мертва вода». А сама місцевість, за деякими джерелами, носить назву Долина диявола. Так що, крім споглядання красот, можна ще й полоскотати собі нерви, що багатьом подобається. Насправді, тут можна за кілька днів перебування не зустріти ані душі – ці місця ще не настільки обжиті туристами, щоб вони зустрічалися одне одному постійно.
