Урок 59. Екскурсія до Станції юних натуралістів

   Під час екскурсії до Станції юних натуралістів (СЮН) ми набули не лише знань про тваринний світ, а й отримали яскраві враження від безпосереднього спілкування з тваринами, відчули єднання з природою, доторкнулися до інших живих істот, пізнали їх на дотик, мали змогу відчути їхні емоції, поспілкуватися і подружитися з ними.

У куточку живої природи СЮН мешкають:

          Гігантські равлики Ахатіна

          Паличники

          Мадагаскарські таргани

          Кубинські раки

          Акваріумні риби (25 видів)

        Іспанський тритон

        Шпорцеві жаби

        Жаба квакша

        Червоновухі черепахи

        Середньоазіатські черепахи

        Бородаті  агами

        Герозавр чотирьохполосий

        Василіск шоломовидний

        Війчасті гекони

        Еублефар

        Маїсові полози

        Лабораторні миші

        Лабораторні щурі

        Щур сфінск

        Сірійські хом’яки

        Монгольські піщанки

        Морські свинки

        Декоративні кролики

        Шиншили

        Павук птахоїд

        Хвилясті папужки.

 

Урок 58. Рослинний і тваринний світ своєї місцевості

Україна — країна, багата природою. Тут чудові землі, що дозволяють рости різноманітним рослинам, помірний клімат, що сприяє життю та розповсюдженню всіляких тварин. І наша місцевість також багата на живі організми. 

   На уроці : 
 дізналися про рослинний і тваринний світ своєї місцевості;
 виконали  практичне заняття " Ознайомлення з найпоширенішими й отруйними рослинами, грибами і тваринами своєї місцевості".

За допомогою  гербарних зразків рослин, зображеннь (фотографії, малюнки) найпоширеніших і отруйних рослин, тварин і грибів своєї місцевості виконали такі завдання:

Завдання 1. Розгляньте гербарні зразки та зображення рослин, тварин, грибів своєї місцевості. Зверніть увагу наїх зовнішній вигляд, забарвлення, форму і розміри окремих частин тіла. Запам'ятайте, який вигляд мають найпоширеніші й отруйні рослини, тварини і гриби вашої місцевості Це допоможе вам розпізнавати їх у природі.

Завдання 2. У зошиті запишіть назви найбільш поширених та отруйних рослин, тварин і грибів своєї місцевості, з якими ви ознайомилися на занятті.

Домашнє завдання: опрацювати § 42; завдання на с.187.

                         Готуємося до уроку

     
     Існують рослини, тварини, гриби, які містять небезпечні для інших організмів речовини, Потрапивши в організм людини чи тварини, вони викликають отруєння.

Отруйними є рослини, тварини, гриби, які містять небезпечні для людини і тварин речовини.

у поводженні з отруйними рослинами, тваринами і грибами слід бути особливо обережними.

Отруйні рослини, в отруйних рослин отрута може міститися в стеблі, листках, ягодах, коренях. Прикладом отруйних рослин е цикута, дурман, чемериця, вороняче око, жимолость, копитняк 

Отруйні речовини можуть потрапити в організм людини під час їх споживання. Щоб запобігти отруєнню, ніколи не куштуйте дикорослі ягоди, плоди, кореневища.

Деякі отруйні рослини, наприклад борщовик, при контакті зі шкірою людини викликають сильні опіки. Тому ніколи не беріть до рук невідомі вам рослини.

Отруйні тварини.

Отруйними можуть бути комахи, павуки, скорпіони, змії. їх напади, як правило, трапляються у випадку самозахисту, коли людина порушує їх спокій. Отрута потрапляє в організм тварини чи людини під час укусу. Ніколи на дражніть і не намагайтеся впіймати цих тварин.

В отруйних змій передні зуби мають канали, по яких під час укусу надходить отрута. До отруйних змій належить гадюка звичайна, яка поширена по всій Україні.

Оси і бджоли вводять отруту за допомогою жала. На місці ранки виникають почервоніння, набряк, болісні відчуття. Особливо небезпечними для людини е укуси бджолиного рою.

На півдні України трапляються отруйні павуки каракурт і тарантул. Найбільш небезпечним є каракурт. Від його отрути людина може померти. Живуть каракурти у сухій траві, але іноді ховаються в будівлях і навіть серед одягу.

Тарантул — найбільший павук в Україні. Розміри його тіла досягають 4 см. Отрути цього павука вистачає, щоб вполювати дрібну тварину. Для людини укус тарантула небезпечний, але не смертельний.

У природі слід бути обережними, щоб уникнути укусів отруйних павуків.

Отруйні гриби. Гриби теж бувають отруйними. Серед грибів, що ростуть в Україні, особливо небезпечними для людини є бліда поганка, чортів гриб, мухомор, несправжні опеньки та інші. Під час збирання їстівних грибів небезпека полягає в тому, що деякі отруйні гриби схожі на них.

Наприклад, бліда поганка зовні нагадує сироїжку, а несправжні опеньки легко сплутати з їстівними опеньками. Слід бути уважними, щоб не покласти до кошика отруйні гриби.

Щоб уникнути отруєння грибами, треба вміти відрізняти отруйні гриби від неотруйних.

Урок 57. Екосистеми

У природі немає нічого марного. 

М. Монтель  
Усе змінюється, проте нічого не зникає.

Овідій

Творіння природи досконаліші за витвори мистецтва. ­

Цицерон

На уроці розглянули 

  1. Угрупування
  2. Поняття про екосистему.

  3. Типи екосистем.
  4. Склад екосистеми.
  5. Ланцюги живлення.

Домашнє завдання: опрацювати § 46, завдання на с.211.

Запам'ятайте
Угруповання —  сукупність видів, об’єднаних між собою певними взаємообов’язками, певною територією проживання і впливом комплексу умов середовища життя. 

Можуть розглядатися окремо рослинні угруповання та угруповання тварин.

Угруповання — це жива природа, що входить до складу екосистеми.

Екосистема — це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле.

Екосистема – система живих організмів та неживої природи, пов’язаних між собою, які займають певну територію, між якими відбувається коло обіг речовин та перетворення енергії.
Основними компонентами екосистеми є:

               Нежива природа .

               Автотрофи (організми, які утворюють органічні речовини під час фотосинтезу).

      Гетеротрофи(Організми, які споживають органічну речовину). Серед них: фітотрофи (рослиноїдні тварини) хижаки (м’ясоїдні тварини) та поліфаги (всеїдні тварини)

               Сапротрофи (живі організми, які розкладають органічні рештки).

   Ланцюги живлення (харчові ланцюги) — це зв’язки між живими організмами, серед яких особини одного виду є об’єктом живлення організмів іншого виду, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії.

     Угруповання організмів, які входять до складу екосистем, складаються з трьох груп:

             — виробники — утворювачі органічної речовини (автотрофні організми);

— споживачі — споживають готову органічну речовину (гетеротрофні організми, переважно тварини);                                                                                                                — руйнівники — організми, що перетворюють органічні рештки на неорганічні (переважно мікроорганізми, бактерії та гриби).

Взаємозв’язок організмів зумовлює головні властивості екосистеми: цілісність та стійкість (здатність до саморегуляції та самовідтворення)

Готуємося до уроку

Інформація. Типи екосистем.

Не знаю я, що буде після нас

В які природа обереться шати

Єдиний, хто не стомлюється –час!

А ми живі-нам треба поспішати!

Лишити щось...

Урок 56. Вплив на організми чинників живої природи

Наука — найбільш важливе, найпрекрасніше і найнеобхідніше в житті людини,

вона завжди була і буде вищим виявом любові,

 тільки нею однією людина переможе природу і себе. 

А. Чехов

На уроці розглянули 

1. Вплив на організми чинників живої природи.

2. Взаємозв’язки між організмами.

3. Співіснування організмів.

Домашнє завдання: опрацювати § 45, завдання на с.205.

Готуємося до уроку

Презентація "Вплив на організми чинників живої природи"

Співіснування організмів

Симбіоз (від грец. Symbiosis — співжиття) являє собою всі форми співжиття організмів різних видів, враховуючи паразитизм. Хоча деякі джерела називають симбіозом лише взаємовигідні співвідносини.

Взаємовигідне співіснування організмів, що належать до різних видів, назива-ється мутуалізмом. Як приклад можна навести взаємовідносини між бобовими рослинами та азотофіксуючими бульбочковими бактеріями, які мешкають на їх кореневій системі. Аналогічно взаємодіє коріння вищих рослин із грибницею шапинко-вих грибів. І ті, й інші організми отримують один від одного необхідні для життє-діяльності речовини. Або симбіоз між раком-відлюдником та актинією.

Коменсалізм — це спільне проживання різних організмів, коли один із них, що поселяється всередині тіла іншого та харчується за його рахунок, не завдає шкоди носію (бактерії в кишечнику людини). Організм-хазяїн при цьому зостається не-займаним цією взаємодією; на відміну від нього інший організм, навпаки, може демонструвати значні пристосування в будові тіла і поведінці, які полегшують йому участь у таких. Наприклад, риби-прилипали пересуваються, причепившись до акули чи іншої великої риби, і живляться недоїдками, що їх залишає після їди хазя-їн. У разі коменсалізму один з організмів може бути середовищем життя для іншо-го організму.

Паразитизм — це тип взаємозв’язків між організмами різних видів, за якого один із них (паразит) більш-менш тривалий час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково або повністю покладає на нього регуляцію своїх взаємовідносин із довкіллям. Паразитизм трапляється серед різних груп організмів: тварин (найпростіші, плоскі, круглі, кільчасті черви, молю-ски, членистоногі), бактерій, грибів (борошнисто-росяні, трутовики, ріжки, сажки) і навіть у рослин (повитиця, омела). При паразитизмі один організм завжди завдає шкоди іншому. І завжди один організм є середовищем життя для іншого. Паразити бувають зовнішні (наприклад, блохи, воші, п’явки, кліщі, комарі) та внутрішні (ві-руси, бактерії, гриби, найпростіші, черви тощо).

Організм як середовище існування за своїми властивостями істотно відрізняється від інших. Так, якщо на організми, які живуть на поверхні інших істот, впливають різні чинники довкілля, то на організми, що мешкають усередині організму хазяїна, ці чинники діють лише опосередковано. У ролі господарів можуть виступати будь-які організми — від бактерій до високорозвинених організмів рослин і тварин. Прикладами паразитів є бактерії (існують численні хвороботворні бактерії). Серед тварин-паразитів можна назвати різні види плоских і круглих червів, які живуть у внутрішніх органах людини і тварин. Так, печінковий ціп’як живиться в печінці та жовчних протоках корів, свиней, кролів, іноді трапляється й у внутрішніх органах людини. Широкий стьожак і свинячий ціп’як паразитують у кишечнику людини, спричиняючи погане самопочуття та схуднення.

Урок 55. Ґрунтове середовище життя

На уроці розглянули 

1. Ґрунтове середовище життя та його особливі умови.

2. Мешканці грунту та їх пристосування до життя у ґрунті.

Ґрунт є об’єднуючою частиною живої та неживої природи, природним багатством планети, домівкою для багатьох організмів, тому слід дбайливо ставитись до ґрунтів.

Домашнє завдання: опрацювати § 44, завдання на с.199.

Готуємося до уроку

                                                     

1.Пригадайте: 
          Поняття про грунт.
          Властивості ґрунту.
2. Відео: 18 цікавих фактів про тварин та їх середовище існування
3. Пристосування до життя у ґрунті

 Організми, які є мешканцями ґрунту, виходячи зі ступеня їхньої рухливості та розмірів можна поділити на три групи.

•   Мікроскопічні організми (бактерії, зелені водорості, гриби, найпрос-тіші одноклітинні). Ці організми не можна побачити неозброєним оком, вони існу-ють у порах ґрунту. Деякі з них дихають киснем, інші — безкиснево. Їхньою особ-ливістю є те, що вони можуть висихати, а з відновленням достатньої вологості зно-ву оживають. Мікроорганізми є поживою для тварин.
•    Дрібні організми, які легко витягуються з ґрунту і самостійно рухаються (нематоди, кліщі, дрібні личинки комах, ногохвостки тощо). Вони дуже численні, харчуються мікроорганізмами. Користуються природними порожнинами в ґрунті, самі не риють собі ходів. При зниженні вологості йдуть углиб. Мають пристосування від висихання: захисні лусочки, суцільний товстий панцир. При наводненні ґрунту ці організми перечікують у бульбашках ґрунтового повітря. У таких організмів немає спеціальних пристосувань до риття ґрунту. Вони повзають по сті-нках ґрунтових порожнин за допомогою кінцівок або звиваючись. Насичене водя-ними парами ґрунтове повітря дозволяє їм дихати через покриви. Такі тварини дуже чутливі до висихання.
•     Макроорганізми — великі комахи, дощові черви, рухливі членистоно-гі, що живуть між шаром опалого листя і ґрунтом, інші тварини, риючі ссавці (кроти, землерийки). Серед них переважають дощові хробаки.

3.  За ступенем зв’язку із середовищем проживання виділяються три групи:

•   постійні мешканці ґрунту (дощові хробаки, багато комах, із ссавців — кроти, сліпаки);
•   тварини, у яких частина циклу розвитку проходить в іншому середовищі, а частина — у ґрунті. До них належать більшість літаючих комах (саранові, жуки, комарі, капустянки, багато метеликів). Одні в ґрунті проходять фазу личинки, інші — фазу лялечки;
•   тварини, що іноді використовують ґрунт як укриття чи притулок (усі сса-вці, що живуть у норах, багато комах, клопи, деякі види жуків).

4. Зазвичай тварини ґрунтів мають обтічну компактну форму тіла, у них відсутні або майже відсутні органи зору, немає пишного хутра, добре розвинені органи чуття, у риючих тварин — лапи-лижі з наростами, з волосяним покривом. Багатьом ґрунтовим організмам притаманне шкірне дихання.

5. Деякі рослини пристосовані до росту в сипучих пісках пустель (саксаул, піщана акація, вівсяниця піщана тощо). Вони мають придаткові корені, сплячі бруньки на коренях, дуже видовжений головний корінь, або утворюють кореневище. Перші починають рости при засипанні піском, другі — за здування піску. Від занесення піском рятуються швидким зростанням, редукцією листя.

Урок 54. Водне середовище життя

На уроці розглянули 

1. Властивості водного середовища:

    температурний режим;

    світло;

    сольовий склад води;

    газовий склад;

    вміст кисню;

    густина води;

    перепади тиску;

    переміщення водних мас;

    рельєф дна.

2. Мешканці водного середовища та особливості їх пристосування  до різних умов:

    водяні тварини;

    рослинний світ. 

3. Мешканці водойм України.

Домашнє завдання: опрацювати § 43; завдання на с.193.

Заповнити таблицю «Основні властивості водного середовища»: сторінка    

Властивості водного середовища	Характеристика
Температурний режим
Світло
Сольовий склад води
Вміст кисню
Густина води
Переміщення водних мас
Адаптація гідробіонтів до пересихання водойм

Готуємося до уроку

   Відео: 11 дивовижних фактів про морських тварин та їх життя
   Відео: Таємниці морських глибин

   Документальний фільм: Грандіозна мандрівка вглиб океанів 

Температурний режим. Висока питома теплоємність водойм зумовлює значно менші коливання температури у поверхневих шарах води порівняно з повітрям (річна амплітуда температур у поверхневих шарах океану не перевищує 10-15°С, а на великих гли­бинах температура взагалі стала, 1,5—2°С), але різні типи водойм значно відрізняються за температурним режимом.

    Світло. Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшен­ням глибини.             

На глибини понад 1 500 м світло не проникає взагалі. Деякі гли­боководні організми (кишковопорожнинні, ракоподібні, молюски, риби) самі здатні виробляти світло за рахунок окиснення певних ліпідів (явище біолюмінесценції).

   Сольовий склад води. Різні типи водойм відрізняються за своїм сольовим складом. В океанічній воді солоність відносно стала і ва­ріює в межах 34—35%о (значком %о позначають проміле - десяту частину відсотка; 1 %о відповідає вмісту 1 граму солей на 1 літр води).

    Вміст кисню. Кисень, що міститься у воді, має подвійне поход­ження: він надходить з атмосферного повітря завдяки дифузії, а також виділяється фотосинтезуючими організмами (сконцентровані у верхніх шарах водойм). Тому зі збіль­шенням глибини концентрація кисню зменшується, а у придонних шарах деяких морів (Чорного моря) вона взагалі незнач­на.

     Густина води. З нею пов'язаний тиск. При зануренні на кожні 10 м тиск зростає приблизно на 1 атмосферу, на великих гли­бинах він може перевищувати тисячу атмосфер. Тому лише деякі з гідробіонтів можуть існувати на різних глибинах - від літоралі до кіль­кох тисяч метрів (деякі черви, голкошкірі). Більшість видів водних тварин адаптована до існування на певних глибинах ( кільчастий черв - піскожил - мешкає на літоралі, а кистепера риба – латимерія - на глибинах 400-1000 м).

   Переміщення водних мас зумовлені зміною положення Землі від­носно Сонця і Місяця відносно Землі (припливи та відпливи), земним тяжінням (течії річок), впливом вітру . Мешканці літоралі мають певні адаптації до існування в зоні постійних припливів та від­пливів. Під час відпливів вони ховаються в грунті, черепашках, буди­ночках (кільчасті черви, молюски, вусоногі раки) або мігрують у відкри­те море (медузи). Багато організмів адаптовані до існування у прісних водоймах зі швидкою течією (наприклад, форель, личинки мошок).

  Адаптації гідробіонтів до пересихання водойм. На період посухи деякі гідробіонти закопуються у грунт (війчасті і малощетинкові черви, водні комахи та їхні личинки, деякі риби), інколи формуючи зовнішню захисну оболонку. Наприклад, дводишна риба — лусковик, закопуючись у мул на глибину близько метра, утворює навколо себе захисну капсулу з часток мулу, склеєних сли­зом шкірних залоз і ціпеніють.