Урок 54. Водне середовище життя

На уроці розглянули 

1. Властивості водного середовища:

    температурний режим;

    світло;

    сольовий склад води;

    газовий склад;

    вміст кисню;

    густина води;

    перепади тиску;

    переміщення водних мас;

    рельєф дна.

2. Мешканці водного середовища та особливості їх пристосування  до різних умов:

    водяні тварини;

    рослинний світ. 

3. Мешканці водойм України.

Домашнє завдання: опрацювати § 43; завдання на с.193.

Заповнити таблицю «Основні властивості водного середовища»: сторінка    

Властивості водного середовища	Характеристика
Температурний режим
Світло
Сольовий склад води
Вміст кисню
Густина води
Переміщення водних мас
Адаптація гідробіонтів до пересихання водойм

Готуємося до уроку

   Відео: 11 дивовижних фактів про морських тварин та їх життя
   Відео: Таємниці морських глибин

   Документальний фільм: Грандіозна мандрівка вглиб океанів 

Температурний режим. Висока питома теплоємність водойм зумовлює значно менші коливання температури у поверхневих шарах води порівняно з повітрям (річна амплітуда температур у поверхневих шарах океану не перевищує 10-15°С, а на великих гли­бинах температура взагалі стала, 1,5—2°С), але різні типи водойм значно відрізняються за температурним режимом.

    Світло. Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшен­ням глибини.             

На глибини понад 1 500 м світло не проникає взагалі. Деякі гли­боководні організми (кишковопорожнинні, ракоподібні, молюски, риби) самі здатні виробляти світло за рахунок окиснення певних ліпідів (явище біолюмінесценції).

   Сольовий склад води. Різні типи водойм відрізняються за своїм сольовим складом. В океанічній воді солоність відносно стала і ва­ріює в межах 34—35%о (значком %о позначають проміле - десяту частину відсотка; 1 %о відповідає вмісту 1 граму солей на 1 літр води).

    Вміст кисню. Кисень, що міститься у воді, має подвійне поход­ження: він надходить з атмосферного повітря завдяки дифузії, а також виділяється фотосинтезуючими організмами (сконцентровані у верхніх шарах водойм). Тому зі збіль­шенням глибини концентрація кисню зменшується, а у придонних шарах деяких морів (Чорного моря) вона взагалі незнач­на.

     Густина води. З нею пов'язаний тиск. При зануренні на кожні 10 м тиск зростає приблизно на 1 атмосферу, на великих гли­бинах він може перевищувати тисячу атмосфер. Тому лише деякі з гідробіонтів можуть існувати на різних глибинах - від літоралі до кіль­кох тисяч метрів (деякі черви, голкошкірі). Більшість видів водних тварин адаптована до існування на певних глибинах ( кільчастий черв - піскожил - мешкає на літоралі, а кистепера риба – латимерія - на глибинах 400-1000 м).

   Переміщення водних мас зумовлені зміною положення Землі від­носно Сонця і Місяця відносно Землі (припливи та відпливи), земним тяжінням (течії річок), впливом вітру . Мешканці літоралі мають певні адаптації до існування в зоні постійних припливів та від­пливів. Під час відпливів вони ховаються в грунті, черепашках, буди­ночках (кільчасті черви, молюски, вусоногі раки) або мігрують у відкри­те море (медузи). Багато організмів адаптовані до існування у прісних водоймах зі швидкою течією (наприклад, форель, личинки мошок).

  Адаптації гідробіонтів до пересихання водойм. На період посухи деякі гідробіонти закопуються у грунт (війчасті і малощетинкові черви, водні комахи та їхні личинки, деякі риби), інколи формуючи зовнішню захисну оболонку. Наприклад, дводишна риба — лусковик, закопуючись у мул на глибину близько метра, утворює навколо себе захисну капсулу з часток мулу, склеєних сли­зом шкірних залоз і ціпеніють.